Для виникнення небезпечного морського явища зовсім не потрібні екзотичні умови.
У 1995 році в Північному морі сталася подія, яка змінила уявлення вчених про морську стихію: 24-метрова хвиля обрушилася на нафтову платформу «Драупнер». Це явище, яке моряки століттями описували як міфічне, вперше задокументували за допомогою приладів.
Професор Франческо Феделе з Технологічного інституту Джорджії очолив міжнародну дослідницьку групу, яка проаналізувала 27 500 записів про хвилі за 18 років. Останні результати, опубліковані в Scientific Reports, спростували традиційні теорії про походження таких хвиль-вбивць.
Виявилося, що для виникнення цих гігантських хвиль не потрібні екзотичні умови — достатньо певної комбінації звичайних хвильових патернів. «Хвилі-вбивці підкоряються природним законам океану, а не виключають їх», — пояснює Феделе.
Дослідження спростувало теорію модуляційної нестійкості, яка добре працює в лабораторних умовах, але не у відкритому океані. Натомість вчені виявили, що найбільші хвилі виникають при комбінації двох основних хвильових ефектів, посилених нелінійною природою океанічних хвиль.
Відкриття має практичне значення для безпеки судноплавства і споруд у відкритому морі. Моделі прогнозування, які раніше вважали хвилі-вбивці непередбачуваними, тепер можуть бути вдосконалені. Дослідження Феделе вже використовуються Національним управлінням океанічних і атмосферних досліджень США та енергетичною компанією Chevron.
Вчений застосовує машинне навчання для аналізу багаторічних даних про хвилі, щоб навчити алгоритми розпізнавати ознаки, що передують виникненню екстремальних хвиль. Кожна хвиля-вбивця несе в собі унікальний «відбиток» — специфічну структуру хвиль до і після піку, що дозволяє зрозуміти механізм її утворення.
«Хвилі-вбивці — це просто невдача в морі. Це екстремальне явище, але це ще й частина мови океану. Ми тільки починаємо вчитися його розуміти», — додав Феделе.
