Індустрія гостинності в Туреччині — одна з найкращих у світі. І це зумовлено не лише сервісом, а й людьми. Усміхнені, впевнені в собі, ввічливі турки, очевидно, не народжуються з цими якостями: такими їх, безперечно, робить виховання. Допитливі «Мандри» вирішили це перевірити й ознайомилися з системою виховання, прийнятою в Туреччині. Ось її основні принципи.
1. Інтуїція підкаже
Багато українських жінок під час вагітності та після пологів постійно вивчають літературу про виховання дітей. Як взаємодіяти, брати на руки чи не брати, чим годувати, від чого захищати? Турецькі матусі цим не переймаються, покладаючись на інтуїцію. Саме інтуїтивно — не замислюючись про користь чи далекосяжні наслідки — туркені організовують годування та виховання дітей.
2. Ти — центр Всесвіту
До дітей у Туреччині ставляться як до маленьких божеств, особливо якщо йдеться про дошкільнят. Максимум свободи й мінімум покарань — ось на якому принципі ґрунтується система виховання в Туреччині. Їх носять на руках, завалюють іграшками, постійно обіймають і пестять — причому погладити по голові може навіть сторонній дорослий. Не дивно, що при такому ставленні у дорослих турків усе гаразд із самооцінкою.
Сфера розваг теж орієнтована на дітей. Наприклад, у ресторанах — не рідкість спеціальне дитяче меню, а знайти дитячий стільчик — не проблема.
До дітей у Туреччині ставляться як до маленьких божеств, особливо якщо йдеться про дошкільнят.
3. Ходімо зі мною
Бабусі в Туреччині не беруть такої активної участі у вихованні онуків, як в Україні, а послуги нянь серед простих турків не користуються популярністю. Тож їм не залишається нічого іншого, як скрізь брати дітей із собою. Найпоширеніша ситуація — коли одна туркеня з усіма своїми дітьми приходить додому до іншої. При цьому її головна мета — поговорити з подружкою, а не дітей розважити. Тож із цього принципу прямо випливає наступний.
4. Сам собі товариш
Батьки в Туреччині не надто переймаються тим, щоб обов’язково зайняти дитину, а тим більше завалити її розвивальними іграми чи книжками. Дитина сама знайде собі заняття. І вони знаходять. Зазвичай це галасливі ігри на дитячих майданчиках або спільний перегляд мультфільмів удома з іншими дітьми (не з мамою, мама зайнята — вона розмовляє).
5. Книги та дитсадки — марна трата грошей
Турецькі жінки рідко виходять на роботу після народження дітей. У сім’ях буває по 3–4 малюки, тож мами присвячують час догляду за ними. Дитячі садки вважаються дорогим задоволенням. До того ж там немає якоїсь особливої системи виховання, на першому місці — принципи «розважайся сам» і «давайте ви просто подивитеся мультики?». Виникає питання: навіщо платити за це гроші, якщо вдома те саме можна отримати безкоштовно?
Що стосується книг, то турки — не найчитаюча нація. Тому прищеплювати дітям любов до читання в Туреччині не прагнуть.
6. Тато — найкращий друг
Незважаючи на тотальну зайнятість на роботі, турецькі татусі примудряються знайти час на дітей — і займаються з ними із задоволенням, не вважаючи це тяжким обов’язком. Вони вкладають дітей спати, гуляють з ними, заспокоюють, якщо ті плачуть. Навіть у разі розлучення турецькі батьки намагаються приділяти дітям належну увагу. До того ж суд легко може залишити дітей після розлучення саме з батьком, а не з матір’ю.
Що ще почитати на цю тему:
- Туреччина планує відмовитися від фастфуду в готелях
- Не робіть цього в Туреччині: за які вчинки туристам загрожує штраф або депортація
- Чи варто їхати до Туреччини влітку чи краще восени
7. Поважай старших
Ставлення до старшого покоління в Туреччині можна назвати саме шанобливим, а часом навіть благоговійним. Цю таємницю інші народи поки що не розгадали, проте дехто шепочеться: вся справа в тому, що турки ніколи не дорослішають. У будь-якому віці вони залишаються маленькими дітьми, для яких головна людина — хто? Правильно, мама. Особливо чітко це простежується у стосунках синів і матерів, до дочок у мам ставлення більш прохолодне.
