Пізанська вежа

У XI столітті в італійському місті Піза, на самій його околиці, почалося будівництво собору Успіння Пресвятої Богородиці. Він міг би залишитися одним із сотень інших, безсумнівно, прекрасних, але маловідомих італійських соборів, якби не його знаменита на весь світ дзвіниця, більш відома як Пізанська (Похила) вежа (італ. Torre pendente di Pisa).

Пізанська вежа (Піза, Італія)

Цікаві факти

Саме в ній усе незвичайне й видатне, адже недарма вона розташована на Площі Чудес. По-перше, це чи не єдина у світі дзвіниця, яка стоїть на значній відстані від собору, що пояснюється особливим архітектурним задумом ансамблю. По-друге, в її зовнішньому оздобленні деякі фахівці вбачають мусульманські мотиви, знаходячи віддалену схожість дзвіниці з мінаретом. Та хоч би там як, вона є не лише частиною ансамблю християнського собору, а і його головною окрасою.

Будівництво

Вже на початку будівництва, що припадає на 1173 рік, стало зрозуміло, що глинистий ґрунт під вежею схильний до просідання. Зводили її майже 200 років, а після завершення робіт реставрація триває практично безперервно. Пізанська вежа — це восьмиповерхова циліндрична споруда, що складається з масивної основи та шести ярусів аркад, увінчаних дзвіницею.

Інтер’єри

Всередині вежі порожнистий циліндр, стіни якого прорізані арками зовнішніх галерей. Центральний простір відкритий аж до верху. Внутрішньою поверхнею стін в’ються гвинтові сходи, що ведуть до дзвіниці. Там розташовано сім дзвонів. Найбільший з них важить понад три з половиною тонни, а найстарішому — понад 750 років.

Падіння вежі

Встановлено, що різниця між рівнями фундаменту сягає понад два метри. Але завдяки тому, що центр ваги дзвіниці досі проєктується на основу, вона продовжує стояти, хоча до кінця XX століття її відхилення від осі сягнуло критичних 5,5 градусів. Довгий час Пізанська вежа справді перебувала в русі: то її нахил збільшувався, то вона трохи вирівнювалася. Це спричиняли зсуви ґрунту, активність ґрунтових вод і невдалі спроби людини втрутитися. Приміром, у позаминулому столітті було вирішено вийняти ґрунт навколо фундаменту, що призвело до катастрофічних наслідків — ґрунтові води підмили низку прилеглих будівель.

У середині XX століття була створена спеціальна комісія, до якої увійшли компетентні фахівці, щоб урятувати Пізанську вежу від руйнування. Однак найуспішніші роботи розпочалися в 1990-х роках. Завдяки ювелірному вилученню ґрунту з-під фундаменту та встановленню системи противаг нахил вежі вдалося зменшити на пів градуса та, найголовніше, стабілізувати. Нині інженери переконані, що вежа не рухається і зможе простояти без втручання щонайменше 200–300 років.