“Мандри” – природодослідники застерігають від ще одинадцяти вельми ризикованих гастрономічних експериментів у подорожах світом
Ви теж вважаєте, що в подорожі потрібно обов’язково куштувати національну кухню, віддаючи перевагу їй перед “міжнародними” бургерами та картоплею-фрі? Або ви вже знаєте, а то й куштували такі автентичні страви, як лютефіск, сюрстреммінг і казу-марцу — і тому не настільки категоричні? “Мандри” – природодослідники застерігають від ще одинадцяти вельми ризикованих гастрономічних експериментів у подорожах світом.
1. Ненецький копальхем
Зайдемо з козирів, поставивши на перше місце не найапетитніших страв для непідготовленої людини північний копальхем. Це ферментоване, а просто кажучи – тухле м’ясо. Цілу тушу оленя (іноді використовують моржів або інших тварин) опускають у болото і залишають “готуватися” на кілька місяців або навіть років, після чого дістають і вживають у їжу.
Увага: для людей без відповідної харчової практики страва копальхем смертельно небезпечна!
2. Ісландський хаукарль
Це в прямому сенсі гниле м’ясо акули за старовинним рецептом жителів Ісландії. Спійману рибу швидко обезголовлюють і, щоб усунути токсини та сечову кислоту, укладають у заздалегідь вириту яму, заклавши зверху камінням. Процес займає від 6 до 12 тижнів. Коли вирішують, що акула очистилася, її дістають із землі, нарізають на довгі шматки та сушать у спеціальних сараях кілька місяців. Щойно запах гнилі стає головним у “букеті”, а на м’ясі утворюється суха і тверда коричнева кірка — хаукарль готовий.
3. Шотландський хаггіс
Хаггіс — традиційна страва Шотландії, що складається з овечих тельбухів, змішаних з цибулею, толокном і спеціями. Гарніром до неї зазвичай ідуть картопляне пюре і відварені овочі, а запивати її належить підігрітим острівним віскі. Усі інгредієнти перемелюють або дрібно рубають і поміщають у баранячий шлунок. Варять хаггіс 4 години в курячому бульйоні, потім прибирають на пів години в духовку для рум’янцю та утворення хрусткої скоринки.
4. Китайський лунхудоу
У провінції Гуандун на південно-східному узбережжі Китаю вигадали багато цікавих страв, які стали традиційними для країни: і тушкований пітон з куркою і бамбуковою стружкою, і юшка з п’яти змій, і свіжі гриби в устричному соусі. А найекзотичніше, лунхудоу, або “Битва дракона і тигра”, готують із трьох отруйних змій, що символізують дракона, та єнотоподібної кішки — символу тигра. Процес приготування зберігається в таємниці та вважається вищим пілотажем для кухаря, оскільки складається з кількох десятків операцій і включає використання понад 20 спецій. Страву подають з листям лимонного дерева і пелюстками хризантем.
5. Китайські столітні яйця
Качині, курячі або перепелині яйця обмазують сумішшю з чаю, солі, вапна, попелу і глини, закочують у рисове лушпиння, потім у солому — і закопують у землю на 3-4 місяці. У витягнутих із землі яєць білок стає темно-коричневим і напівпрозорим, а жовток — кремоподібним, відтінку від сірого до чорного. Від жовтка йде сильний аміачний запах, але це не заважає китайцям (і європейцям, які приєдналися до них) насолоджуватися закускою.
6. Намібійська тушкована жаба-бик
Відчайдушним гастротуристам у Намібії можуть запропонувати скуштувати жабу-бика, тушковану в сметані або білому вині, яку заведено їсти з овочевим гарніром. Звучить апетитно, якщо не знати, що в м’ясі цього земноводного в період розмноження міститься небезпечний токсин, здатний зруйнувати печінку і нирки людини, що часто призводить до смерті. Щоправда, в сезон дощів концентрація отрути знижується, як і ймовірність летального результату.
7. Африканські коржі кунгу
Ця страва з’явилася вздовж берегів великих африканських озер, тобто в одному з найгустонаселеніших регіонів світу, де знаходяться — Уганда, Руанда, Бурунді, Конго, Танзанія, Малаві, Замбія, Мозамбік та інші країни. Місцеві озерні комарі не кусаються, а в період розмноження утворюють цілі живі хмари — тоді-то їх і ловлять у гастрономічних цілях. Каструлю змащують зсередини олією (щоб комахи прилипали) і розмахують у повітрі, потім формують улов у котлети та смажать. Вживають кунгу як самостійну страву — джерело цінного білка — і навіть кладуть у гамбургери.
8. Азіатські смажені павуки
Смажити павуків пристосувалися в Камбоджі, поблизу міста Скуон. Найкраще для цих цілей підходять тарантули — їх обсмажують у фритюрі та подають зі свіжими травами на підкладці з рису або локшини.
Важливий момент: живіт павука надкушувати в жодному разі не можна, оскільки нутрощами можна отруїтися.
9. Гаїтянські глиняні коржі з глини
Готуються з особливої жовтої глини, яку збирають в одному з районів Гаїті. Коржі печуть у спеціальних пекарнях за особливою технологією: спочатку готують суміш із жовтої глини, води, солі та маргарину. З неї роблять коржі й розкладають під жарким сонцем сушитися. Схопившись зовні, всередині вони залишаються трохи вологими. Іноді в “тісто” додають трохи овочів.
10. В’єтнамський ніокмам
Рибний соус ниокмам у В’єтнамі широко використовують у кулінарії, називаючи рідкою сіллю. Готують його так: дрібних анчоусів, а іноді й інші рибні відходи, включно з тельбухами, кров’ю великих риб та інше, пересипають морською сіллю у співвідношенні 3 до 1 і залишають ферментувати в дерев’яних чанах під вантажем на термін від трьох місяців до трьох років. У процесі приготування соусу рекомендується час від часу давати “подихати” на сонці — тоді рідина, що виділяється з суміші риби і солі, набуває правильного бурштинового кольору.
11. Фінські салміаккі
Салміаккі — цукерки з лакриці чорного кольору, “авторські права” на які заперечують одна в одної Нідерланди, Велика Британія та Фінляндія. А ще вони пахнуть нашатирем. І це цілком зрозуміло, адже до складу салміакки, крім кореня солодки, входить ароматний хлорид амонію. Серед інших інгредієнтів — цукор, сіль, крохмаль, желатин і деревне активоване вугілля для надання страві радикального чорного кольору.
