Людині властиво помилятися. Однак бувають хибні помилки та промахи такого масштабу, про які важко забути — ефект від них десятиліттями відчувається жителями цілих країн і континентів, а то й усієї планети. Ми зібрали кілька повчальних історій на тему: “Хотіли як краще, а вийшло як завжди”.
ЗНИЩИЛИ ЛІС
Прикладом нераціональної людської діяльності слугує острів Пасхи. До заселення полінезійцями в IX-X століттях легендарний острів був густо вкритий зеленню, а вже до 1600 року від лісу не залишилося і слідів.
Протягом століть люди вирубували дерева під сільськогосподарські угіддя, для будівництва човнів, будинків, палива, а також створення спеціальних дерев’яних санчат для перевезення маої — гігантських кам’яних статуй богів. Безконтрольне вирубування дерев призвело до ерозії ґрунту, зниження врожаїв, згодом це обернулося скороченням населення і повною деградацією: люди гинули від голоду, канібалізму та війн, перестали працювати на землі, оселилися в печерах і закинули своїх богів.
Коли 1722 року на острів висадилися європейці, вони не побачили жодного дерева. Замість 17 000 людей, які колись проживали на цих землях, вони нарахували близько 3000 аборигенів. Острів Пасхи й понині так і не заріс густим лісом, а багато рослин довелося завозити здалеку і садити штучно замість вимерлих.
А також…
Відома в історії і спроба німецьких учених і лісників побудувати ідеальний ліс замість “давньохаотичного лісового скупчення”, як вони називали природний ліс. Ідея була запропонована наприкінці XVIII століття і планомірно здійснювалася майже все ХІХ століття: німці чистили ліс і створювали геометрично вивірені ряди дерев, що вишикувалися в ряди, немов солдати. Перший час такий “правильний” ліс справді був життєздатним і приносив чималий прибуток, і через це досвід стали переймати інші країни: від Норвегії до Північної Америки. Однак через покоління ліс став гинути, доходи — падати, а теорія — тріщати по швах. Виявилося, що стандарти в лісівництві не ефективні: відбулося виснаження ґрунту, що знизило продуктивність. Остаточно ліс погубили масові спалахи захворювань серед монокультур.
СПРОБУВАЛИ ПОВЕРНУТИ РІЧКИ НАЗАД
У другій половині XX століття в Середній Азії стало потроху зникати Аральське море — четверте за величиною озеро у світі. Пов’язано це було з бурхливою сільськогосподарською діяльністю на півдні СРСР: вода з річок, що впадали в Аральське море, йшла на зрошення земель і часто використовувалася неефективно.
Починаючи з 1961 року рівень моря знижувався зі зростаючою швидкістю від 20 до 80-90 см на рік, озеро стрімко міліло і в 1989 році розпалося на дві водойми. До 2003 року залишилося лише 10% води від початкового обсягу, рівень опустився до 31 м, що на 22 м нижче, ніж наприкінці 1950-х.
Наслідки виявилися катастрофічними: море стало занадто солоним, що призвело до загибелі багатьох видів флори та фауни, через вимирання риби закрилися рибні господарства, люди залишилися без роботи. У гірший бік змінився і клімат: зими стали холоднішими і довшими, а літо — сухішим і спекотнішим. Хімікати й пестициди, які роками приносили сюди з полів річки Сирдар’я та Амудар’я, досі розносяться вітрами й підривають здоров’я населення.
Відтоді як Аральське море почало міліти, радянські вчені працювали над амбітним планом “повороту сибірських річок”, сподіваючись відновити рівень води в озері за допомогою вод Обі та Іртишу. Однак 1986 року Політбюро ЦК КПРС припинило цей проєкт, погодившись із тим, що він може бути катастрофічним з екологічної точки зору.
А також…
Інший проєкт зміни ландшафту — поворот річок з півдня на посушливу північ Китаю — просунувся далі за папери. Він почав здійснюватися з 2002 року і має бути завершений до 2050 року. “Поворот китайських річок” насправді має на увазі перекидання частини південнокитайської річки Янцзи та її приток у північні провінції країни за допомогою системи гідротехнічних споруд. Експерти вже підраховують збитки: вони пов’язані з втратою стародавніх історичних споруд, переселенням людей і руйнуванням пасовищ. Але як вплине перекидання річок у перспективі на екологію, покаже час.
ЗАВЕЗЛИ КРОЛИКІВ ДО АВСТРАЛІЇ
В Австралії прокляттям стали завезені 1788 року кролики. Вони тисячами бродили поблизу будинків, поїдаючи все навколо. Погіршив ситуацію британець Том Остін: бувши завзятим мисливцем, він 1859 року випустив кілька домашніх кроликів на волю і закликав інших наслідувати його приклад, сказавши: “Випуск невеликої кількості кроликів у дику природу не завдасть шкоди та допоможе забезпечити вас м’ясом на додаток до полювання”. Однак він помилився: внаслідок схрещування диких і домашніх кроликів сформувалися нові — дуже витривалі й агресивні особини, які підірвали екологію цілого континенту. Вони руйнують ґрунт, поїдають рослини та сприяють вимиранню інших видів тварин. Їхня чисельність погано піддається контролю, що є головним болем австралійської влади та науковців.
Кроликів відстрілюють, труять, ловлять капканами та навіть спеціально заражають вірусами.
А також…
Знищення кішок через релігійні забобони в середньовічній Європі обернулося бубонною чумою: люди заражалися смертельною хворобою від бліх, які жили на щурах, що розплодилися після винищення “диявольських тварин”.
ВИКОРИСТОВУВАЛИ ШКІДЛИВИЙ МАТЕРІАЛ У БУДІВНИЦТВІ
Невеликий кораловий острів у Тихому океані під назвою атол Бікіні з 1946 року став базою ядерних випробувань США. Після того як місцеві жителі були евакуйовані на інші острови, тут було проведено 67 ядерних випробувань. За десять років після згортання програми влада США заявила, що атол безпечний для життя і остров’яни можуть повернутися до своїх домівок. Однак згодом з’ясувалося, що це не так. 840 жителів острова невдовзі померли від онкологічних та інших захворювань. З 7000 осіб, які звернулися по компенсацію, 1865 були офіційно визнані жертвами американських випробувань, половина з них пізніше померли. Загалом США, намагаючись загладити свою провину, витратили $83 млн на різного роду компенсації.
А також…
Ще однією помилкою людства можна вважати широке застосування азбесту в промисловості та будівництві. Цей природний мінерал виділяє невидимий небезпечний пил, який за тривалого контакту спричиняє різні хвороби: азбестоз, рак, легеневий фіброз. У Європі з 2005 року заборонено використання азбесту, але в Росії його продовжують виробляти і застосовувати.
“ЗАКРИЛИ” АВСТРАЛІЮ
Задовго до англійця Джеймса Кука Австралію і Нову Зеландію першими відкрили “голландці” і тут же… закрили. Адмірал Віллем Янсзон, який першим з європейців досяг Австралії 1606 року, назвав її Новою Голландією та оголосив володінням Нідерландів, але далі слів справа не пішла. У 1642 році купець Абель Тасман, який шукав нові ринки збуту за дорученням Ост-Індійської компанії, відкрив острів, який пізніше став називатися Тасманія, і досяг Нової Зеландії. Враження від нової землі сильно зіпсували місцеві аборигени маорі: вони напали на голландців, убили кілька матросів і зникли, після чого розгніваний Тасман назвав це місце Бухтою вбивць (нинішня назва — затока Голден-Бей). Продовживши подорож, Тасман досягнув Австралії і наніс на карту значну частину її північного узбережжя. Однак керівництво Ост-Індійської компанії визнало цю експедицію цілковитою невдачею, оскільки вона не принесла результатів ні в галузі торгівлі, ні в галузі навігації. Потім Австралія і Нова Зеландія були “забуті” більш ніж на століття, поки їх заново не відкрив заповзятливий англієць Джеймс Кук під час експедицій у 1767-1774 роках. Незабаром у Великобританії з’явилися дві нові колонії в Тихому океані.
А також…
Найвідоміший із першовідкривачів, які припустилися значного промаху,- це, звичайно, Христофор Колумб. Як відомо, він не знав, що відкрив Америку, а не Індію. Його експедиція через Атлантичний океан – результат помилки: він вважав, що до Індії існує коротший морський шлях з Європи, і це шлях на Захід. Допливши до островів Карибського моря, Колумб вважав їх околицями Китаю, Японії або Індії, і через його помилку ці землі ще довго називали Вест-Індією (а саму Індію і деякі азіатські країни — Ост-Індією), а місцевих аборигенів прозвали індіанцями. До речі, ще одна помилка людства — вважати Колумба першовідкривачем Америки: ісландські вікінги дісталися Північної Америки значно раніше, ще в Середньовіччі.