Кого з рідкісних ссавців було відкрито у XX столітті та навіщо довгоп’ятам великі очі? Рідкісні тварини та їхні незвичайні особливості.
Саола: найрідкісніша тварина
Де мешкає: В’єтнам, Лаос.
Саола була відкрита 1992 року, але вже перебуває на межі вимирання. За приблизними підрахунками, популяція становить від кількох десятків до двох сотень особин. Точніше вчені сказати не можуть, тому що тварини цього рідкісного виду ведуть потайний спосіб життя. На підставі генетичних аналізів точно вдалося встановити лише те, що саола належить до сімейства полорогих.
Яванський носоріг: найрідкісніший носоріг
Де мешкає: Індонезія.
Колись яванський носоріг був широко розповсюджений у Південно-Східній Азії, а зараз входить до топ-10 найрідкісніших. Головною причиною стало браконьєрство — його ріг використовується для приготування традиційних китайських зіль.
Станом на вересень 2020 року чисельність тварин у світі становила 74 особини, усі вони живуть у національному парку Уджунг-Кулон на острові Ява.
Амурський тигр: найпівнічніший тигр
Де мешкає: Росія (Далекий Схід), Китай.
Амурський тигр не тільки належить до найрідкісніших тварин, але і є найбільшим тигром, що займає найпівнічнішу частину ареалу.
Ще це одна з небагатьох тварин світу, де у вихованні потомства бере участь батько. Це зафіксували фотопастки в Лазівському державному заповіднику. Виявилося, самці спілкуються з сім’єю візуально і за допомогою залишених на деревах запахових міток.
З 1930 до 2018 року чисельність амурського тигра зросла приблизно з 30 до 550 особин, але він, як і раніше, перебуває на межі зникнення і входить до десятки найрідкісніших тварин.
Окапі: напівзебра, напівкінь, напівжираф
Де мешкає: Демократична Республіка Конго.
Ця парнокопитна немов створена з кількох тварин: ноги чорно-білі, як у зебри, розмір і будова як у коня, а на лобі два коротких роги, як у жирафа.
Оскільки окапі дуже полохливі й потайливі, до того ж мешкають у країні, де вже багато років триває громадянська війна, інформації про них мало. А перший знімок вдалося зробити лише 2008 року – через 107 років після того, як було отримано повідомлення про тварин. І то завдяки фотопастці.
Довгопят: жива копалина
Де мешкає: острови Південно-Східної Азії.
Зоологи всього світу називають цих дуже рідкісних тварин живими копалинами, тому що за останні 45 млн років вони практично не змінилися.
За величезні очі на тлі крихітного тіла довгоп’ятів відносять до найнезвичайніших тварин світу: у 12-сантиметрової особини вони сягають 1,5 см у діаметрі. Настільки великі органи зору дають змогу рідкісним звірам відмінно бачити в темряві. А 2012 року вчені Дартмутського коледжу виявили, що незвичайні тварини можуть також подавати і приймати ультразвукові сигнали.
Гуанако: високогірний верблюд
Де мешкає: країни Південної Америки.
Найбільша травоїдна Південної Америки й одна з найрідкісніших тварин світу належить до сімейства верблюдових, хоча за пропорціями схожа на антилопу або оленя.
Завдяки високорозвиненій дихальній системі гуанако мешкають на висоті до 5500 м над рівнем моря, де багатьом іншим через розріджене повітря важко дихати. Ба більше, нижче 3000 м ці рідкісні тварини почуваються не у своїй тарілці.
Вилоріг: один із найбільш швидконогих
Де мешкає: прерії Північної Америки.
До числа найцікавіших тварин у світі належить і найдавніший представник копитних Північної Америки — вилоріг.
Відмінний зір дозволяє йому помічати хижаків на відстані 6 км! Щоб повідомити родичам про небезпеку, що наближається, вилорог скуйовджує білу шість навколо хвоста. Побачивши знак, інші рятуються втечею, розвиваючи швидкість до 90 км/год. Вилоріг є однією з найшвидших тварин у світі, у швидкості він поступається лише гепарду.
Карликовий мурахоїд: огидно пахне
Де мешкає: Центральна і Південна Америка.
Карликовий мурахоїд — найменший представник виду: з 36-45 см загальної довжини 18 см припадає на хвіст, що допомагає йому відмінно лазити по деревах. А спеціальний секрет дозволяє цим рідкісним тваринам світу відлякувати ворогів. Видаваний ними запах у п’ять-сім разів сильніший, ніж у скунса, і в рейтингу вчених Каліфорнійського університету в Берклі він увійшов до топ-6 найогидніших.
Куон гірський (червоний вовк гірський): у зграї сила
Де мешкає: країни Азії, Росія (Далекий Схід і Сибір).
Через руде забарвлення червоного вовка часто плутають із лисицею. Є в нього ознаки і койота, через що вчені думали, що він утворився внаслідок міжвидового спарювання між сірим вовком і койотом. Але 2019 року співробітники Університету штату Флорида встановили, що червоний вовк є окремим видом.
Тварини тримаються зграями від п’яти до 30 особин, завдяки чому їм вдається успішно полювати навіть на буйвола.
Такін: звір із “золотим руном”
Де мешкає: північний схід Індії, Тибет, Непал, Китай.
Такін (Budorcas taxicolor) — одна з найкрасивіших тварин у світі. За своїм систематичним положенням він близький до козлів і баранів, але більше схожий на невеликого золотистого бика. Має волохату білувату шкуру із золотистим відтінком, яку іноді порівнюють із “золотим руном”.
Загалом у світі мешкає близько 25 000 особин, і, попри охорону, чисельність продовжує скорочуватися.
Хохуля руська: звірятко-ненажерка
Де мешкає: Росія (басейни Волги, Дону, Уралу і Дніпра).
Звірятко, що пережило мамонтів, зараз є ендеміком Росії. У 1986 році російську хохулю занесли до Міжнародної Червоної книги.
За довжини тулуба близько 20 см, приблизно такого ж хвоста і ваги близько 500 г їй необхідно харчуватися і вдень і вночі — кожні три-чотири години. За добу російська хохуля з’їдає приблизно стільки ж, скільки важить!
Бубал Хантера або Хірола: гарем із самок
Демешкає: Кенія, Сомалі.
До рідкісних видів тварин належить і представник сімейства полорогих – хірола, відомий також як бубал Хантера. Це звірятко живе в групах, і на кожного самця припадає сім-вісім самок. Щоб привабити їх у період спарювання, який припадає на березень-квітень, самець човгає копитами і… “плаче” спеціальними виділеннями, які йдуть з його передочноямкових залоз. На що тільки не підеш заради серця дами!
Земляний вовк: “неправильна” гієна
Де мешкає: країни Східної та Південної Африки.
Попри назву, з вовками у цієї рідкісної тварини немає нічого спільного. Вона належить до сімейства гієнових, але вдвічі дрібніша за справжніх гієн: довжина її тіла всього 55-95 см, висота – 45-50 см.
Вдень земляний вовк зазвичай ховається в норах, а вночі виходить на “полювання”. На відміну від гієни, основу його раціону становить не падаль, а терміти. За ніч він з’їдає від 200 000 до 300 000 комах!
Хоботкова собачка Петерса: і не слон, і не собака
Де мешкає: Південно-Східна Кенія і Північно-Східна Танзанія.
Гострий нюх є, мабуть, єдиним, що об’єднує звірка з собакою. У нього розгалужене генеалогічне дерево: з гризунами з родини стрибунчикових його ріднять довгі задні ноги, зі слонами — наявність хобота. Тільки якщо слони використовують його як руку, Хоботна собачка Петерса (лат. Rhynchocyon petersi) відшукує за його допомогою їжу: мурах, жуків, павуків та інших безхребетних, які сховалися серед листя.
Горбатий кит: морський співак
Де мешкає: практично всі океани, крім деяких областей Північного Льодовитого.
Про те, що горбаті кити видають мелодійні звуки, дослідники дізналися в 1970-х роках, а пізніше їм вдалося встановити, що різні популяції можуть обмінюватися репертуаром. Особливим співочим талантом вирізняються самці.
У 2017 році данські біологи Орхуського університету зробили ще одне відкриття: дитинчата здатні видавати тихі звуки, щоб попереджати батьків про небезпеку. Якщо гучні пісні чути за 30 км, “шепіт” уловлюється за десятки метрів.
Висновок
Здійснюючи цю захоплюючу подорож найрідкіснішими тваринами світу, ми нагадуємо собі про складний гобелен життя, що прикрашає нашу планету. Від туманних джунглів до замерзлих тундр, від найглибших океанів до найвіддаленіших куточків Землі, ці надзвичайні створіння слугують живими емблемами крихкого балансу, який підтримує наші екосистеми.
Їхні історії — це не лише розповіді про рідкісність та невловимість, але й про стійкість, адаптацію та непохитну волю до виживання перед лицем негараздів. Ці рідкісні тварини кидають нам виклик суворим реаліям втрати середовища існування, браконьєрства, зміни клімату та посягань людини, нагадуючи нам про нашу колективну відповідальність за збереження природних чудес, які прикрашають наш світ.
Долучаючись до збереження цих чудових видів, ми не лише захищаємо складну мережу життя, яка підтримує нашу планету, але й гарантуємо, що майбутні покоління зможуть побачити і здивуватися чудесам найбільш невловимих скарбів природи. Тож розпочнімо цей шлях з новими переконаннями, сприяючи глибшому розумінню розмаїття життя та надихаючи глобальну прихильність до збереження природи, адже, зберігаючи рідкісні види, ми зберігаємо сутність природної спадщини нашого світу.
