Де росте кава

Зону, де кліматичні умови дозволяють вирощувати каву, називають «кавовим поясом» землі. Цей пояс охоплює території декількох країн, розташованих на самому екваторі, а також трохи північніше або південніше від нього

Найвідоміші фірми, які займаються виробництвом кави і представляють свою продукцію по всьому світу, працюють в Німеччині, Італії та Швейцарії. Однак в жодній з європейських країн немає кавових плантацій або ферм, де можна було б зібрати достатньо зерна, щоб забезпечити безперебійну роботу хоча б однієї середньої кав’ярні. Вся справа в примхливості і капризному характері кавового дерева. Воно настільки вимогливе до температури та вологості, що рости погоджується лише на кілька кілометрів вище або нижче смуги екватора. І Європа ніяк в ці межі не потрапляє.

Зону, де кліматичні умови дозволяють вирощувати каву, називають «кавовим поясом» землі. Цей пояс охоплює території декількох країн, розташованих на самому екваторі, а також трохи північніше або південніше від нього. Середньорічна температура там тримається на позначці +20 °C, а опадів випадає в районі 1100–1700 мл на рік. Крім того, ці країни можуть похвалитися наявністю гірських масивів висотою хоча б від 700 м над рівнем моря. Все це і є ідеальні умови для вирощування кавових дерев або чагарників.

Перші дикі кавові чагарники з’явилися в Африці більше ніж 1000 років тому, а спеціально висаджувати і вирощувати ці рослини почали приблизно в 16-18 століттях. У 18-19 століттях колонізатори розвезли каву по всьому нинішньому «кавовому поясу».

До «кавового поясу» землі потрапляють країни Латинської та Центральної Америки, Африки, Південної та Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії: Бразилія, В’єтнам, Гватемала, Гондурас, Мексика, Колумбія, Уганда та деякі інші. Кожна з них вносить свій внесок у світове виробництво кави і виділяється або обсягами, або оригінальним смаком зерен.

Хоча плоди кавового дерева заведено називати саме зернами, насправді це насіння кавових ягід.

Де росте кава у світі

У «кавовому поясі» можна нарахувати не менше двох десятків країн, які не одне століття займаються вирощуванням кави. Однак п’ятірка найбільших постачальників цієї сировини на світові ринки багато років залишається незмінною.

Бразилія

Якщо запитати кількох людей, яка кава найпопулярніша, більшість напевно відповість «бразильська» — і не помилиться. Бразилія багато років залишається лідером з вирощування та експорту кави: тут збирають третину всього світового запасу кавових зерен. Бразильська кава славиться своєю дешевизною, хоч і не відрізняється вишуканістю.

Сильна сторона бразильської індустрії кави — різноманітність продукту. Тут вирощують більше десятка різновидів арабіки та робусти, схрещуючи і виводячи все нові сорти, стійкі до можливих примх погоди.

Кавові плантації займають у південно-східній частині Бразилії територію, приблизно рівну території Албанії. Коли в країні трапляються заморозки або посухи, неврожай стимулює зростання цін на каву на світових ринках — і все через обсяги вирощування.

В’єтнам

Одну шосту частину всіх кавових зерен світу збирають у В’єтнамі, що забезпечує країні друге місце у світовому рейтингу постачальників кави та перше місце серед країн Південно-Східної Азії. Кавові плантації тут розташовуються на схилах провінцій Даклак, Дак Нонг і Ламдонг, і культивацією кави займаються як великі господарства, так і невеликі ферми.

Великими врожаями В’єтнам може похвалитися головним чином тому, що вирощує майже виключно робусту. А вона набагато плодовитіша за арабіку.

Раніше левова частка зібраних кавових зерен відправлялася на експорт, зараз близько третини врожаю залишається в країні. Споживання кави у В’єтнамі зросло не в останню чергу завдяки туризму: іноземці привчили місцевих пити більше кави. А місцеві привчили іноземців до своїх власних незвичайних кавових напоїв: холодної кави зі згущеним молоком або кокосовим йогуртом і навіть до кави з сирими яєчними жовтками.

Колумбія

Колумбійська кава відома у світі не менше за бразильську, хоча в країні вирощують лише десяту частину всього світового запасу. Підхід до цієї справи в Колумбії більш ніж серйозний. «Колумбійська кава» зареєстрована як торгова марка, тому так можна називати тільки зерна, зібрані на території цієї держави. А з 1930-х рр. в країні працює Національний інститут кави Сенікафе, який сприяє культивуванню і просуванню нових сортів кави, а також допомагає тим, хто вирощує кавові дерева, брати кредити на найбільш стійкі до хвороб сорти рослин.

У Колумбії є своя кавова пам’ятка — Кавовий культурний ландшафт Колумбії, або кавова вісь. Це землі в департаментах Кальдас, Кіндіо і Рісаральда, які ЮНЕСКО включило до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини як своєрідний приклад історичного кавового ландшафту.

Головна перевага колумбійського кавового виробництва — наявність власної системи сертифікації від Національної федерації виробників кави. Завдяки її роботі до споживачів потрапляють зерна виняткової якості. Інша продукція просто не пройде суворий контроль. Робиться це головним чином для підтримки іміджу Колумбії як виробника кави екстракласу.

Індонезія

На островах Індонезії вирощують менше ніж 10% всієї кави світу, зате саме тут, завдяки особливостям клімату, фермери можуть збирати не один, а 2 врожаї зерен на рік. Плантацій промислового обсягу в державі немає, основними виробниками були і залишаються дрібні господарства, в яких урожай може становити всього пів кіло ягід з дерева. При такому способі вирощування забезпечити рівний високий рівень якості складно, зате індонезійська кава відрізняється унікальними сортами та смаками. Наприклад, місцеву арабіку з островів Суматра і Сулавесі високо цінують гурмани з усього світу.

Індонезія вважається батьківщиною незвичайного сорту кави копі лювак. Так називають кавові зерна, які спочатку були з’їдені мусангами (малайськими пальмовими куницями), а потім вийшли назовні з їх екскрементами. Збирати таку каву першими почали раби, які працювали на кавових плантаціях країни, але були позбавлені можливості брати собі звичайні зерна кавових дерев.

Ефіопія

Історичною батьківщиною кави вважається саме Ефіопія — найвисокогірніша африканська країна. У загальносвітовому відношенні внесок держави у виробництво кавових зерен невеликий: його частка становить лише близько 5 %. Однак саме звідси вивозять оригінальні сорти арабіки іргачіф і сидамо, популярні у кавоманів усього світу.

Ефіопська кава цінується за те, що як і раніше вирощується як у старі добрі часи: в природних умовах і без будь-якої хімії, а збирається вручну.

На кавових плантаціях Ефіопії працює близько чверті всього населення країни. При цьому більшу частину зібраного місцеві залишають для себе, на експорт йде менше половини зерен. П’ють же ефіопи каву у величезних кількостях, часом по 10-12 чашок на день, але шкоди їх здоров’ю це не завдає. Вважається, що за століття у них виробилася своєрідна стійкість до кофеїну, ось вони і користуються нею щосили.

Де росте арабіка

Головні постачальники арабіки на світові ринки — африканські Кенія та Ефіопія, а також південноамериканські Бразилія та Колумбія. Завдання перед ними стоїть нелегке: арабіка є більш вимогливим до умов зростання сортом, вона не виносить спеки і посухи і добре почувається лише на висоті від 1200 м над рівнем моря. Певну частку аравійської кави поставляють в кав’ярні та магазини Індонезія, Коста-Ріка і Панама.

Де росте робуста

Робусту вирощувати простіше, вона стійкіше переносить хвороби і сюрпризи погоди, тому її можна привезти майже з усіх країн «кавового поясу», включаючи Австралію, В’єтнам, Гвінею, Індію, Кот-д’Івуар і Уганду. Цей сорт кави не має такого вишуканого смаку, як арабіка, але й ціна нижча.

Найкращою робустою називають в’єтнамську, індійську та індонезійську з острова Ява.