Що таке клімат, від яких чинників залежить і який буває

Розповідаємо, від яких умов залежить клімат, і чи можуть люди на нього впливати.

Що таке клімат

Клімат — це багаторічний режим погоди, характерний для даної місцевості.

Слово «клімат» має давнє походження. Прийшло в українську  мову з латинської, до якої, своєю чергою, потрапило з давньогрецької, де перекладалося як «нахил» і позначало кут нахилу сонячних променів до земної поверхні.

Уперше цей термін ужив учений Гіппарх, який жив у 190-120 рр. до н.е. Він вивчав природні закономірності, пов’язані з погодою, і зіставив погодні умови з різним освітленням Землі сонячними променями. У підсумку дійшов висновку про те, що клімат залежить від географічної широти.

Активно вивчали клімат у Стародавньому Китаї, але місцеві дослідники вважали, що головною причиною формування погоди є вплив двох великих річок — Хуанхе і Янцзи.

Клімат не менш активно, ніж у давнину, вивчають і зараз. Цим займається наука кліматологія.

Чим клімат відрізняється від погоди

Погода — це стан нижніх шарів атмосфери на цей час.
Погода мінлива і непостійна, на відміну від клімату, який практично не змінюється. Ми знаємо, що в листопаді в Скандинавивії зазвичай випадає сніг, який лежить до березня. Знаємо, що наприкінці квітня зазвичай теплішає, розкриваються річки, біжать дзвінкі струмки. Знаємо, що в червні на нас чекає тепле літо, напоєне ароматом польових квітів і ягід. І ще ми знаємо, що погода, на відміну від клімату, в нашій країні абсолютно непередбачувана: за один день можуть змінити один одного сніг і дощ, заморозки та відлига. Раніше ми писали, чому йде дощ і звідки береться сніг.

Тож від яких причин залежить тип клімату?

Кліматоутворювальні чинники

Існує кілька кліматоутворювальних чинників

Географічна широта

А саме від знаходження території в певній частині земної кулі залежить найважливіший показник — кут падіння сонячних променів.

Максимальні значення будуть на екваторі, де сонце може перебувати в зеніті — у найвищому своєму положенні, утворюючи кут, що дорівнює 90°. Там, у низьких широтах, сонячні промені не розсіюються в атмосфері, не прослизають по Землі, а практично повністю поглинаються її поверхнею, яка, своєю чергою, починає нагрівати повітря. Саме в екваторіальних широтах погода збігається з кліматом — цілий рік там спекотне і дуже вологе літо.

Циркуляція атмосфери

Через нерівномірне нагрівання повітря, що виникає внаслідок різного кута падіння сонячного проміння, в атмосфері утворюються області зниженого та підвищеного атмосферного тиску. Вони і впливають на формування повітряних мас — величезних об’ємів повітря, що володіють певними, відмінними від інших мас властивостями — температурою, тиском, вологістю.

Види повітряних мас:

1. Екваторіальна повітряна маса — спекотна, з низьким тиском, дуже волога.
2. Тропічна повітряна маса — спекотна, з високим тиском, вкрай суха.
3. Помірна повітряна маса — прохолодна, температура різниться за сезонами: нижча — взимку, відносно висока — влітку, тиск знижений, вологість висока.
4. Арктична повітряна маса в Північній півкулі та антарктична в Південній різняться лише своїм місцем розташування, властивості однакові — обидві холодні, сухі, з високим тиском.

А ще циркуляція атмосфери є причиною виникнення постійних вітрів, які надають особливих властивостей різним кліматичним областям. До речі, ви знаєте, у чому різниця між тайфуном, ураганом і циклоном?

Характер підстильної поверхні

Теж важливий фактор, що відповідає за нагрівання повітря. Підстилаюча поверхня може являти собою як ділянки суші, так і велику водну гладь. А ви знаєте, що Південна півкуля, попри назву, холодніша, ніж Північна через переважання води? Суша прогрівається набагато швидше, ніж вода, але й тепло віддає теж набагато швидше.

Ця властивість має значний вплив на клімат. Наприклад, у помірних широтах приморських районів моря або океани, що омивають територію, нагрівшись за три літні місяці, значно пом’якшують зиму. Віддають накопичене за літо тепло і перетворюють зиму на досить теплий сезон року: без снігу і сильних заморозків.

Величезну роль відіграє відбивна здатність поверхні, на яку потрапляють сонячні промені: свіжозоране поле в степовій зоні поглине, а потім віддасть у повітря набагато більше тепла, ніж білосніжна крижана пустеля в полярній області.

Рельєф

Рівнини дають можливість повітряним масам вільно проникати вглиб материків, поширюючи вологе морське або ж сухе континентальне повітря. А ось гори є перешкодою, бар’єром, що формує певний клімат там, де вони розташовані.

Велику роль відіграє й абсолютна висота суходолу над рівнем моря: адже що вища, то холодніше, про що свідчать снігові шапки в горах, які розташовані, приміром, у спекотних тропіках.

Океанічні течії

Течії — це потоки води в океані, схожі на величезні річки, які мають особливі характеристики.

Теплі течії сприяють підвищенню температури повітря, внаслідок чого збільшується випаровування і, відповідно, кількість опадів. Тому теплі течії приносять у прибережні райони більш вологе повітря і призводять до випадання опадів, взимку пом’якшуючи температуру повітря, а влітку роблячи її прохолоднішою.

Холодні течії спричиняють зниження температури повітря, зменшення випаровування та кількості опадів. Тому клімат узбереж, поруч із якими вони проходять, буде сухішим, а амплітуда температур — різниця між максимальною та мінімальною температурами — літнього та зимового сезонів зросте.

Наприклад, пустеля Наміб розташована на південному заході Африки біля берегів, що омиваються Атлантичним океаном. Здавалося б, чому біля величезної водної гладі знаходиться одна з найсуворіших і найсухіших пустель нашої планети?

Поблизу узбережжя проходить холодна Бенгельська течія, яка формується біля крижаних берегів Антарктиди. Випаровування над нею мінімальне і опадам утворюватися просто нема з чого. До того ж різниця температур між бурхливим холодним Атлантичним океаном і розпеченим тропічним повітрям Наміб призводить до утворення густого туману. Він заволікає прибережні території на десятки кілометрів.

У Середні віки дерев’яні кораблі, потрапляючи в нього, втрачали орієнтацію і розбивалися біля пустельних берегів, а люди, якщо їм вдавалося врятуватися з судна, що тонуло, гинули в спекотних пісках незаселених земель. Сучасні судна із супутниковою системою навігації за допомогою приладів обходять небезпечні ділянки, але погана слава цих місць досі витає біля берегів найспекотнішого континенту.

Схожа ситуація і в одному з найсухіших місць на Землі — пустелі Атакама, що розташована на західному березі Південної Америки та омивається водами Тихого океану. Холодна Перуанська течія, що проходить поруч, призвела до того, що з 1570 року по 1971 рік в Атакамі не випало жодного міліметра опадів! Раніше ми писали та про інші погодні рекорди.

Близькість морів і океанів

Ця причина впливає на континентальність клімату. Що ближче до моря або океану, то менша річна амплітуда температур, то вологіше повітря, то частіше бувають опади. У міру віддалення від водних об’єктів наростає континентальність, чіткіше виражені сезони року. Різниця між літніми і зимовими температурами збільшується, опадів стає дедалі менше і менше, а повітря — дедалі сухішим і сухішим.

Типи клімату

Загалом на Землі існує 13 кліматичних поясів: сім основних і шість перехідних. Як же їх розрізняти?

Насамперед за назвою — основні пояси називаються так само як і панівна в них повітряна маса. У перехідних поясах завжди присутній префікс «суб-».

Але головна відмінність, звісно ж, не в цьому: в основних поясах цілий рік переважає одна повітряна маса — та сама, яка згадується в назві. Так, в екваторіальному поясі панує весь рік екваторіальна повітряна маса, в помірному поясі — помірна повітряна маса. У перехідних поясах присутні дві повітряні маси: взимку повітря приходить із півночі, а влітку — з півдня. Властивості повітряних мас визначають головні особливості поясів.

Познайомимося з кліматичними поясами докладніше.

Екваторіальний кліматичний пояс

За назвою вже зрозуміло, що розташовується на екваторі, основний вплив чинить спекотна і волога екваторіальна повітряна маса.

Екваторіальний тип клімату характерний для Амазонської низовини в Південній Америці. Пояс захоплює такі країни, як Бразилія, Еквадор, Перу. В Африці — це узбережжя Гвінейської затоки, басейн річки Конго — території держав ЦАР, Нігерії, Конго, Танзанії. Екваторіальний клімат охоплює Індонезійські острови, південь Цейлону та півострова Малакка.

Це — територія вічного літа, переважна температура +27°C, річна амплітуда температур становить лише 2-3°C. Тут випадає величезна кількість опадів, у середньому — не менше 3000 мм. На деяких територіях їхня кількість сягає 10 000 мм. Вологість повітря тримається в районі 95%. Типовою погодою для цих місць є спека з самого ранку. До полудня на небі збираються хмари та починається сильна злива, яка триває приблизно до 3-4 години дня, після чого на небі знову з’являється сонце і під його палючими променями починається дуже сильне випаровування. Попри велику кількість вологи та тепла, екваторіальний пояс не є сприятливою територією для життя людини.

Субекваторіальний кліматичний пояс

Поширюється до двадцятих широт в обох півкулях Землі. Таких поясів, як і всіх наступних, два — один у Північній півкулі й один — у Південній.
Субекваторіальний клімат характерний для таких держав як Індія, Таїланд, Лаос, Філіппіни, Венесуела, Колумбія, Бангладеш, Шрі-Ланка, для півночі Австралії та Океанії. А також для більш ніж 20 країн Африки, серед яких Нігер, Чад, Сомалі, Ефіопія.

Тут зустрічаються дві повітряні маси: взимку з півночі приходить спекотна і суха тропічна, а влітку з півдня піднімається не менш спекотна і волога екваторіальна. Температура повітря висока цілий рік — у найхолодніший місяць вона не опускається нижче +15°C, а в середньому тримається близько +28°C. Влітку випадає величезна кількість опадів, а взимку повітря дуже сухе. Велику роль у формуванні клімату відіграють сезонні вітри мусони, які двічі на рік змінюють свій напрямок: взимку вони дмуть із суші на океан, а влітку — з океану на сушу.

Тропічний кліматичний пояс

Розташований уздовж тропіків, між 20° і 30° в обох півкулях. Тропічний клімат характерний для центральної частини Австралії та більшості держав у Північній Африці.

Це — основний кліматичний пояс. Цілий рік тут панує спекотна і дуже суха тропічна повітряна маса. Неспроста саме в ньому розташовуються найбільші пустелі світу — Сахара, Велика пустеля Вікторія. Температура повітря взимку не опускається нижче +15°C, влітку стабільно тримається вище +30°C. Кількість опадів рідко перевищує 200-250 мм на рік. Для тропіків характерні постійні вітри — пасати. Тропічний клімат – типовий клімат пустель.

Субтропічний кліматичний пояс

Розташовується між 30° і 45° в обох півкулях. Характерний для Середземномор’я – типовий для країн південної Європи, південного заходу Північної Америки, південного заходу Австралії, південної частини Африки.

Це перехідний тип клімату. Взимку з півночі надходить прохолодне помірне повітря, наповнене вологою, а влітку — спекотне і сухе тропічне повітря з півдня. Зимові температури можуть опускатися практично до 0°C, а літні підніматися до +40° С. Волога розподіляється нерівномірно, найбільша кількість опадів випадає в зимовий сезон. Літо сухе, практично без дощів.

Субтропічний клімат часто поділяють на субтропічний сухий, характерний для континентальних областей, і на середземноморський клімат узбережья. Вважається, що середземноморський клімат найбільш сприятливий для людини.

Помірний кліматичний пояс

Простягнувся широкою смугою від 45° у Північній і Південній півкулях до північного і південного полярних кіл. Характерний для частини країн Середньої та Північної Європи, Канади, Росії.

Оскільки пояс є основним, у ньому постійно панує помірна повітряна маса. Характерні досить низькі, від’ємні температури взимку і в міру високі — влітку. Великий вплив мають постійні західні вітри. Для помірного клімату характерна сезонність — чітко простежується зміна всіх чотирьох пір року.

Через велику протяжність Євразії із заходу на схід, помірний пояс на цьому материку містить у собі чотири кліматичні області:

• помірний клімат узбережжя, з м’якою зимою, прохолодним літом і досить великою кількістю опадів;
• помірно-континентальний: оскільки в міру віддалення від океанів наростає континентальність, то зима в цій області холодніша, з морозами, літо тепле, часто посушливе, кількість опадів — близько 600 мм;
• континентальна і різко континентальна область: амплітуда температур від 50°C і більше, сувора морозна тривала зима, доволі спекотне літо, короткі перехідні сезони — осінь і весна, кількість опадів невелика — не більше 400 мм;
• помірна мусонна область поширена в східній частині Азії, де на зміну західним вітрам приходять сезонні — мусони, під їхнім впливом формується морозна і малосніжна зима та вологе прохолодне літо.

Субарктичний і субантарктичний кліматичні пояси

Перший характерний для північних околиць Північної Америки та Євразії, а також островів Північного Льодовитого океану, другий — для 60-х широт Південної півкулі.

Перехідні пояси з помірною повітряною масою в літні сезони, з арктичною або антарктичною — в зимові. Зима тривала, з температурами нижче -25°C, холодніша в Південній півкулі. Літо дуже коротке, теж холодне, температура в середньому близько +10°C. У Північній півкулі опадів випадає менше — близько 200 мм, у Південній — близько 500 мм.

Арктичний та антарктичний кліматичні пояси

Займають острови Північного Льодовитого океану в Північній півкулі та більшу частину Антарктиди — у Південній. Розташовані на північ від 70° пн.ш. і на південь від 65° пд.ш.

Тут панують холодні та сухі арктичні й антарктичні повітряні маси. Кут падіння сонячних променів на цих широтах мінімальний. У полярну ніч сонце не піднімається над горизонтом протягом кількох місяців. У полярний день воно настільки низько висить над горизонтом, що його промені прослизають по покритій снігом і льодом поверхні, не прогріваючи її.

Це — край вічної зими, холодної, суворої — навіть літні температури не піднімаються вище 0°C, а взимку опускаються нижче -40°C. Тут дмуть постійні східні вітри, опадів мало — близько 100 мм, а якщо вони присутні, то у вигляді паморозі в літні місяці або тонких крижаних голочок у зимові.

Саме в антарктичному поясі, в Антарктиді, було зареєстровано найнижчу температуру нашої планети — -89,2°C. В Антарктиді знаходиться і найбільш посушливе місце на Землі — Сухі долини Мак-Мердо, де опади не випадали понад 2 000 000 років.

На що впливає клімат

Кліматичні умови впливають на розподіл вологи, від них залежить водний режим річок і озер, а також живлення водних об’єктів, що відбуваються завдяки опадам — снігу, дощу, а також льодовикам і підземним водам.

Завдяки кліматичним особливостям посилюються екзогенні — зовнішні — процеси, що мають руйнівний характер — це процеси вивітрювання. Вони включають у себе не тільки силу вітру, а й дію сонця, текучих вод, рослин і тварин. Усі ці сили під дією клімату за тисячі й мільйони років здатні зруйнувати навіть найвищі гори.

Від клімату залежать ґрунтоутворювальні процеси — у теплому й вологому кліматі вони йдуть значно швидше й активніше, ніж у суворих холодних умовах полярних широт.

Рослинний і тваринний світ найбільш залежні від кліматичних умов. Сприятливий клімат дає можливість популяції розвиватися, оскільки створює комфортні умови для життєдіяльності організмів і забезпечує їх необхідним кормом у достатній кількості.

Велику роль відіграє клімат у житті людини. Найсприятливішими умовами для людей вважаються температури в районі +18…+23°C і помірна вологість повітря, велика кількість ясних сонячних днів, атмосферний тиск, максимально близький до норми – 760 мм ртутного стовпа.

Людина здатна адаптуватися до різних кліматичних умов, але для неї може виявитися вкрай шкідливим короткочасне переміщення зі звичного клімату в іншу кліматичну область. Тому багато лікарів і вчених не рекомендують нам, жителям помірного клімату, проводити зимові свята в спекотних тропічних або екваторіальних країнах. Для організму це може виявитися занадто сильним стресом, який у підсумку здатний викликати збій у роботі всіх органів і стати причиною серйозних захворювань.

Вплив людини на клімат

Людина та її життєдіяльність здатні чинити значний вплив на клімат, найчастіше, на жаль, негативний. Неконтрольоване вирубування лісів і спалювання великої кількості вуглеводневого палива — нафта, вугілля, газ — у підсумку призвели до глобального потепління. Наслідком стали:

• збільшення обсягу опадів;
• підвищення рівня Світового океану, що веде до затоплення великих ділянок суші;
• збільшення кількості повеней, штормів, смерчів і ураганів, посух і пожеж;
• розростання пустельних територій;
• збільшення кількості спекотних днів, які особливо складно переносити людям старшого віку і тим, хто має хронічні захворювання;
• зникнення багатьох видів рослин і тварин, що призводить до розриву харчових ланцюгів.

Усі ці негативні зміни ведуть до погіршення якості життя самої людини. Саме тому важливо дбайливо ставитися до довкілля та розуміти, що важливо зберігати наявний на Землі клімат.