Як же так вийшло, що 71 % поверхні Землі займає вода, а людство страждає від її нестачі? Спробуємо розібратися, з чого складається морська вода, чому її не можна пити та чому море — найкращий лікар.
Блакитна планета
Юрій Гагарін був першою людиною, яка поглянула на нашу планету з космосу. Він побачив, що Земля подібна до блакитної перлини, адже більшу її частину займають моря й океани. Сама по собі вода не має кольору, але поглинає червоний колір спектра, тому у відбитому світлі здається синьою.
Суша займає всього лише 29 % відсотків поверхні планети, і, здавалося б, життя на Землі ніколи не повинне відчувати нестачу у воді. Якби не одне “але” – кухонна сіль. Понад 96 % усієї води на Землі — це солона, непридатна для пиття вода. Прісної води на Землі всього лише близько 3 %: це річки, озера і крижані полярні шапки.
Якщо розтопити льоди Антарктики та Північного Льодовитого океану, рівень Світового океану підніметься приблизно на 65 м. А ось якщо випарувати всю морську воду і розсипати сіль, що залишилася, рівномірно по поверхні Землі, її шар завтовшки становитиме 166 м.
Чому морська вода солона
У 1715 р. англійський астроном, фізик і демограф Едмунд Галлей (його ім’ям названо комету) висунув гіпотезу, що пояснює солоність морської води. Він припустив, що хлорид натрію, або просто сіль, разом з іншими мінералами вимивалися з ґрунту річками і підземними водами в море. Далі вода поступово випаровувалася, а сіль залишалася і концентрувалася. Його теорію підтверджувала наявність солоних озер, які не мали прямого зв’язку з морями та океанами.
Пізніші дослідження підтвердили гіпотезу Галлея. Сполуки натрію вимивалися з дна морів і океанів, звідти ж у воду надходив і хлор — газ, що супроводжує виверження підводних вулканів. Так унаслідок хімічної реакції й утворилася сіль — сполука хлору з натрієм, NaCl.
Чи можна пити морську воду
Заведено вважати, що в середньому в одному літрі морської води міститься 35 г солі. Найменше її міститься у Фінській затоці Балтійського моря — від 0,2 % до 5,8 %. Причина тому — прісні річки, що впадають у затоку, головна з яких — Нева.
Найсолоніше море — Червоне: в 1 л води тут розчинено 41 г солі, приблизно стільки ж у Мертвому морі — закритій водоймі між Ізраїлем, Йорданією і Палестиною. У Мертве море впадає річка Йордан, і жодних інших стоків немає. Вода в ньому настільки солона, що потонути не вийде: щільна вода виштовхує тіло людини на поверхню. Відома легенда про римського імператора Тита, який наказав кинути в Мертве море скутих рабів, що збунтувалися. За легендою, імператор був украй здивований тим, що вони не тонуть навіть зі зв’язаними руками.
Морську воду пити не можна, тому що для виведення солі з організму знадобиться ще більша кількість води, ніж було випито. Максимальна добова доза солі для людини – 20 г. Перевищення цієї дози вдарить по нирках і може призвести до загибелі.
Таблиця Менделєєва в морській воді
Морська вода містить не тільки звичайну кухонну сіль, а й усю таблицю Менделєєва. Завдяки такому складному хімічному коктейлю на Землі й зародилося життя.
Відомий сьогодні хімічний склад морської води вперше вдалося встановити в 19 столітті, опрацювавши результати досліджень експедиції британських мореплавців на корветі “Челленджер”. 4 роки, з 1872-го по 1876-й, океанографи брали проби води в різних місцях Світового океану і з’ясували, що її склад приблизно однаковий, відмінності були лише в рівні її солоності. Цю властивість морської води названо законом Дітмара, на ім’я англійського хіміка, який довів дослідження команди “Челленджера” в 1884 р.
Мільйони років тому, коли на Землі ще не було живих організмів, сольовий склад стародавнього океану був іншим. У наш час у морській воді приблизний склад солей такий: 77 % – звичайна сіль, NaCl. На другому місці — хлористий магній, 10 %. Саме ця сіль надає морській воді гіркого смаку. Близько 5 % від загального обсягу солей займає сірчанокислий магній, або англійська сіль.
Якщо порівнювати морську та річкову воду, то можна зробити висновок: в океані переважають хлориди, у річках — карбонати. Органічних сполук у морській воді помітно менше, ніж у річковій. Причина цього — морські мешканці, які харчуються органікою.
Хіміки вважають, що в морській воді у вигляді різних сполук трапляються всі елементи, наявні на нашій планеті. Можливо, деякі з них ще належить відкрити. На 99,9 % морська вода складається з першої двадцятки хімічних елементів таблиці Менделєєва.
У морській воді, крім солей, є ще йони — це електрично заряджені частинки різних хімічних елементів. Серед них свинець, мідь, залізо, цинк і олово. У малих кількостях у воді розчинені бром, йод, радон, радій і навіть золото зі сріблом. На одну тонну води припадає всього лише 1 мг срібла або золота, тому видобуток цих цінних металів з води економічно невигідний. Але якщо уявити, що ми видобули все золото зі Світового океану, то на кожного жителя планети припало б по 15 000 USD. Непогана надбавка до зарплати.
Доктор Посейдон
Усіх нас у відпустці тягне до моря, і не дарма: солона морська вода справді має лікувальні та корисні властивості. Підірване за рік здоров’я легко поправити, вибравшись влітку на тепле узбережжя. У спекотний день морська вода охолоджує тіло, зменшує його вагу. У воді ми так чи інакше рухаємося, плаваємо, а значить поліпшуємо кровообіг і дихання. Активізується обмін речовин, травлення, знижується надмірна вага. До того ж засмагати можна просто в морі: вода пропускає ультрафіолетові промені, але тут головне — не переборщити.
Про користь морського повітря стало відомо ще кілька століть тому, лікарі рекомендують хворим на легеневі захворювання дихати морським повітрям. Воно насичене киснем і мікроскопічними частинками солей: хлористих натрію, магнію, брому і йоду. Астматики та хворі на гіпертонію відчувають поліпшення самопочуття на морському узбережжі, озон і кисень підвищують загальний тонус організму.
Навіть нервову систему здатне вилікувати море: рівномірний шум прибою заспокоює людину, приводить емоційний стан у норму. Один тільки вид морського заходу сонця дарує величезну кількість позитивних емоцій і підвищує настрій.
Те, що лікар прописав: занурюємося в морську воду і релаксуємо!
